Всього за кілька тижнів він наодинці проїхав по Україні вже тисячу кілометрів на велосипеді, піднявся з велосипедом на Говерлу, увійшов до ТОП-100 екстремалів світу та подав заявку на реєстрацію світового рекорду. Намотуючи педалями чергову сотню кілометрів по дорозі на Харків, він серйозно пошкодив ногу. Піднімаючись до високогірного озера Несамовите, відморозив стопи. По дорозі до Львова впав разом з велосипедом прямо на трасі та ледве не потрапив під колеса попутного авто. Всі ці ризики та випробування – заради однієї мети: закупити амуніцію для своїх друзів із української ДРГ “HATRED”, які зараз відбивають ворога під Бахмутом.
Роману Бєлєнькову – 26 років, він тренер з кросфіту з міста Первомайського Харківської області. Перший свій благодійний велозаїзд він зробив цього року, стартувавши 27 лютого з Ірпеня та фінішувавши у Первомайському 6 березня. Ідея народилася з підначки друзів.
“Я був у Києві на Дні народження у друга, – розповів Роман “Слобожанці”. – Давно хотів купити велосипед, і ось саме тоді якось так все вдало склалося, що я його купив. А друзі пожартували: давай, мол, тепер з Києва на велосипеді і дуй аж до Харкова і до самого Первомайського. Вони пожартували, а я подумав, що в принципі це цілком реально … Якщо є гідна мета і мотивація”.
Ось так виникла ідея і почалися приготування. “Хотілося щось корисне зробити для країни і для своїх знайомих хлопців у ЗСУ, – пояснює Роман. – Я скооперувався з корисними людьми, отримав дуже багато корисних порад стосовно збору донатів і висвітлення в соцмережах свого заїзду та епізодів, які хлопці знімають на відео з передовою. Те, що можна, я викладаю, щоб люди бачили: це реальні хлопці, реальні бойові дії. Їх там 8 чоловік у групі, вони займаються диверсійною розвідкою. І вони зараз перебувають у справжньому пеклі під Бахмутом. У порівнянні з тим, через що проходять вони, будь-які випробування в дорозі – просто неспівставні”.
Слід зазначити, що завдання було поставлено дуже непросте не тільки по кілометражу, а й по збору донатів. 1 мільйон 58 960 гривень – саме така сума потрібна, щоб забезпечити бойовий підрозділ ЗСУ всім необхідним спорядженням на найближчий період: купити рукоятки пістолета FAB Defence для AK, телескопічні приклади, складні адаптери, тактичні блоки Holosun LE321R, підсумки для рацій, рюкзаки XL, кріплення для ПНВ на шоломи та ін.
На дистанцію, яка отримала назву “Незламний Харків”, Роман стартував з Ірпеня 27 лютого о п’ятій вечора, а вже о восьмій вечора того ж дня він був у центрі Києва.
“Поїздив по нічному Києву, знімав відео, – згадує він. – Люди донатали вже прямо з моменту старту… Величезна подяка за кожну пожертвувану гривню».
У Києві через знайомого по Інстаграму Роман знайшов великий прапор України: “Подумав, що з прапором символічніше їхатиме, заїзд приваблюватиме набагато більше уваги”.
28 лютого він виїхав з Києва і попрямував убік Полтави. У день Роман проїжджав не менше 100 кілометрів (якогось дня виходило 100 кілометрів, якогось – 110 і більше). Найбільша дистанція випала на останній день першого заїзду – 160 кілометрів (від Полтави до Холодної Гори в Харкові). Всього за 6 днів він проїхав 510 кілометрів.
“У дорозі було багато всього, – згадує хлопець. – Коли виїхав з Ірпеня, побачив людей з відеокамерою біля того мосту, який розвалений російськими ракетами. Я зупинився, підійшов до оператора, спитав, що вони знімають. Виявилося – новини для голландського телебачення. Ми сфотографувалися з журналістом, відмітили один одного в Інстаграм.
Крім того, на трасі багато людей знімали мене на відео з машин. Я ж їхав з прапором на плечах і з прапорцями на велосипеді, так що це привертало багато уваги».
Часто доводилося зупинятися у придорожніх кав’ярнях і на заправках: перечікувати дощ, шукати місце для ночівлі, спілкуватися з людьми. Люди цікавилися, розпитували, фотографувалися і донати.
Іноді донати ставали наслідком найнесподіваних поворотів. “Наприклад, через те, що я довго їхав на велосипеді, почалося запалення ноги. Довелося звертатися за медичною допомогою. – Роман згадав про це, не загострюючись. – У лікарні познайомився з пацієнтами та медиками. Вони також почали донатити, коли довідалися, навіщо я їду».
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Але, незважаючи на всі зусилля, до необхідного на амуніцію мільйона було далеко. Фінішувавши на дистанції “Незламний Харків”, у своє рідне місто Первомайський Роман Бєлєньков прибув з новою ідеєю.
На цей раз плани первомайського волонтера були ще більш амбіційні: піднятися з велосипедом на плечах на гору Говерлу, потім доїхати цим же велосипедом до Івано-Франківська, далі – до Львова та повернутися на двох колесах до Харкова (проїхавши дистанцію біля 1200 км). Ця акція отримала назву “ВелоГамп”. Завершити її він планує на початку квітня.
Не минуло й двох тижнів з першого благодійного велозаїду, як Роман Бєлєньков з велосипедом вже був у підніжжя Говерли.
І у ніч на 20 березня він таки піднявся з велосипедом на найвищу точку України.
Підкорення вершини із велосипедом на плечах далося Романові зовсім непросто, і лише дивом закінчилося порівняно благополучно.
На вершину він вирушив практично відразу після прибуття на місце, не проходячи акліматизації. Причому – поодинці, без гіда і групи. Іти довелося глибоким снігом, несучи на собі велосипед і рюкзак зі спорядженням. Вже в дорозі Роман зрозумів, що забув надіти спеціальне взуття і захопити з собою трос, який дуже став би в нагоді при затягуванні велосипеда на крутий схил. В результаті на найнебезпечніших ділянках довелося тягнути велосипед за собою руками, щохвилини ризикуючи упустити його вниз.
До того ж у цей час року в горах досить швидко стемніло. Але він продовжував підйом, висвітлюючи собі шлях ліхтарем на шоломі. На висоті двох тисяч метрів над рівнем моря вирує сильний пронизливий вітер. В якийсь момент Роман почав відраховувати по 10 кроків: кожні 10 кроків ставали наступним відрізком, на який необхідно було просунутися.
Вже глибокої ночі він таки дістався вершини. Тут зняв відео та фото із жовто-блакитною свічкою, що символізує перемогу України.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Але на цьому випробування не закінчилися. Ще мав бути спуск вниз. Спускаючись уночі при світлі ліхтаря, Роман разом із велосипедом зірвався зі схилу. На щастя, все обійшлося лише забоями та втратою частини речей. Через деякий час він все ж таки дістався готелю.
«Тепер я вхожу в ТОП-100 екстремалів світу, найбезбашенніших людей, – наступного дня повідомив Роман Бєлєньков. – Можете мене привітати. Незабаром отримаю офіційне підтвердження. І ще я подав заявку на світовий рекорд: вперше в цей час року на Говерлу хтось піднявся з велосипедом. Це світовий рекорд».
Рекорд волонтера з Первомайського вже не залишився непоміченим. «Мужики з МНС зі мною захотіли сфотографуватися, – розповів Роман. – Кажуть, вони ще такого не бачили… Щоб людина при здоровому глузді таке робила… Говорю їм: та я адекватний, нормальний. Все в порядку, хлопці».
Потім було ще кілька вершин у Карпатах. І кілька дуже небезпечних спусків. 4 березня волонтер-екстремал зміг піднятися до озера Несамовите – одного з найвищих озер Українських Карпат (1750 м. над рівнем моря).
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Саме зараз «ВелоГамп», вже залишивши позаду Івано-Франківськ і Львів, прямує до Харкова.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
«Стосовно того, що я потрапив у ТОП-100 екстремалів світу, – відповідає Роман на відгуки в соцмережах. – Насправді, це не так вже й важливо… Я – звичайна людина, роблю свою справу. А не герой ніякий. Я все це роблю, щоб допомогти країні, допомогти хлопцям, які зараз у Бахмуті і під Соледаром. Якщо хочеш бути героєм – береш зброю і їдеш на Бахмут. Ось там герої. Я не герой. Просто допомагаю хлопцям. Все. Як можу – так і допомагаю. Таким чином тут допомоги від мене більше, ніж може бути там зі зброєю в руках. Я можу, наприклад, купити на 10 чоловік амуніції, якщо мене підтримають. І весь цей хайп, фото, відео і репости робляться для того, щоб більше людей донатіло. Тільки для цього. Розумієте?»
Олена ЧОРНОБАЙ
Фото та відео: Роман Бєлєньков, instagram.com/velo_gump