20 травня 2025 року у госпіталі міста Дніпра після поранення зупинилося серце уродженця села Миронівка Біляївської громади Артема Павловича Ганзія. 29 квітня йому виполнилося 32 роки.
У Біляївській громаді згадують, що Артем був звичайним сільським юнаком із великими мріями — про світле майбутнє, мир в Україні, про щасливу родину. У 1999 році він пішов до першого класу Миронівської школи. Клас, у якому навчався Артем, був дружним, байдужих там не спостерігалося. Але саме Артем виявився його серцем і душею, справжнім лідером. Вчителі запам’ятали Артема як ініціативного, винахідливого, стриманого і дуже сумлінного хлопця. Він завжди знаходився в центрі шкільного життя, був готов прийти на допомогу кожному.
У 2010 році після закінчення школи вступив до Харківського індустріально-педагогічного технікуму. Закінчивши його, певний час працював у Харкові.
У 2018 році був призваний на строкову військову службу до лав ЗСУ, потім підписав контракт і продовжив захищати Батьківщину. Після завершення контракту працював у виправній колонії в місті Первомайський.
Був одружений, виховував сина.
З початком повномасштабного вторгнення Артем Ганзій без вагань знову став до лав Збройних сил України. Служив під позивним «Броня» і цей позивний став символом його незламного духу. Під час бойових дій отримав два важких поранення, але після реабілітації щоразу повертався до своїх побратимів. До останнього залишався вірним присязі, обравши шлях воїна.
22 травня у селі Миронівка мешканці Біляївської громади та побратими провели Артема Ганзія в останню путь.
Підписуйтесь на нас у Telegram
Раніше повідомлялося, що на Донбасі загинув гранатометник з Олексіївської громади.
Слобожанка
Фото: bil-gromada.gov.ua